Gdy w przepaść Męki Twej wchodzę… (Коли в безодню Муки Твоєї я вступаю…)

Msza Święta Wieczerzy Pańskiej w tym roku odbyła się w węższym gremium parafian niż w ubiegłym roku. Zgodnie z otrzymanymi wytycznymi zrezygnowaliśmy z obrzędu mandatum. Chcąc podkreślić szczególny charakter tej pierwszej celebracji Triduum Paschalnego zdecydowałem, że w trakcie tej liturgii zostanie dokonane poświęcenie nowego kielicha i pateny. Ornat rzymski, który założyłem miał podkreślić ciągłość liturgicznej tradycji Kościoła, która rozpoczęła się wraz z ustanowieniem sakramentów eucharystii i kapłaństwa w Wieczerniku przez Jezusa Chrystusa. Po zakończeniu celebracji Najświętszy Sakrament został przeniesiony do specjalnie przygotowanej kaplicy, gdzie była możliwość przedłużonej modlitwy osobistej. Tam można było rozważać fakt, że bóstwo i człowieczeństwo Jezusa są w Nim pełni obecne. Umieszczony obraz Przemienienia Pańskiego miał pomóc odkryć, że Jezus w pełni jest Bogiem. A zakratowana twarz Jezusa wskazywała na fakt, iż w pełni podlegał cierpieniu ludzkiemu. Gałązki wierzby, które zostały z uroczystego wjazdu Jezusa do Jerozolimy, przeżywanego na początku Liturgii Niedzieli Palmowej, zostały umieszczone w jednym wazonie pomiędzy cierniami, których zapowiedzią się stały w tym samym ludzie, który przecież niewiele później krzyczał “Ukrzyżuj!”. Liturgia trwała…

Wielki Piątek – trzy celebracje… Rano “ciemna jutrznia”, w południe – droga krzyżowa i w godzinie śmierci Jezusa – Liturgia Męki Pańskiej. Podobnie, jak w ubiegłym roku, do adoracji krzyża podszedłem boso, stając na poświęconej krzyżem Ziemi wobec Ukrzyżowanego. W tym roku pozostali wierni oddali szacunek Krzyżowi poprzez głęboki skłon. “Agonia Jezusa będzie trwać do końca świata” – te słowa Błażeja Pascala stały się motywem przewodnim krótkiej homilii, która miała miejsce po odczytaniu Strasti Chrystowych według św. Jana. Na koniec Ciało Jezusa zostało umieszczone w Grobie Pańskim. Jak zauważyła jedna z chersońskich sióstr nazaretanek w naszym grobie Pan Jezus, wystawiony do adoracji w monstrancji, znalazł się wprost w sercu Maryi. Ona, a my wraz z nią, “rozważaliśmy wszystkie te sprawy…”. I nastała głęboka cisza, która spowiła Ziemię.

Цьогорічна Свята Меса Вечері Господньої проходила у вужчому гроні парафіян, ніж минулого року. Відповідно до отриманих вказівок ми відмовилися від обряду мандатум. Прагнучи підкреслити особливий характер святкування цього першого Пасхального Тридууму, я вирішив, що під час цієї літургії будуть освящені нові чаша та патена. Орнат римський, котрий я вдягнув мав підкреслити спадкоємність літургійної традиції Церкви, котра розпочалася разом з встановленням таїнств Євхаристії та Священства у Вечірнику Ісусом Христом. Після закінчення служіння Пресвяті Дари були перенесені до спеціально підготовленої каплиці, де можна було продовжити особисту молитву. Там можна було розважати про факт, що Божество та людство Ісуса є повністю присутні в Ньому. Розміщений образ Преображення Господнього мав допомогти виявити, що Ісус є повністю Богом. А  обличчя Ісуса за гратами вказувало на те, що він повністю зазнав людських страждань. Гілки верби, що залишилися від урочистого в’їзду Ісуса до Єрусалиму, пережитого на початку Літургії Вербної неділі, були розміщені в одній вазі між шипами, котрі стали заповіддю в одних і тих же людях, які через короткий час кричали “Розіпни!”. Літургія тривала…

Страсна п’ятниця – три служіння… Вранці «темна утреня», опівдні – Хресна Дорога і в годину смерті Ісуса – Літургія Страстей Господніх. Подібно, як і минулого року, до адорції хреста я підійшов босоніж, стаючи на освяченою хрестом Землю навпроти Розіп’ятого. Цього року решта вірних віддала свою пошану Хресту через глибокий уклін. «Агонія Ісуса триватиме до кінця світу» – ці слова Блажея Паскаля стали лейтмотивом короткої проповіді, що відбулася після читання Христових Страстей згідно св. Йоана. Після цього Тіло Ісуса було покладено до Гробу Господнього. Як зауважила одна з сестер Назаретанок з Херсона у нашій могилі Господь Ісус, виставлений в адорації у Пресвятих Дарах, знайшовся прямо в серці Марії. Вона, а ми разом з нею “обдумували всі ці речі…”. І настала глибока тиша, яка огорнула Землю.